Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Ми вкупочці колись росли

Просмотров: 11 0 чел. считают текст песни верным 0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Ми вкупочці колись росли, а также перевод песни и видео или клип.

Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зараннє повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди. Принесло
На старість ледве і додому.
Веселеє колись село
Чомусь тепер мені, старому,
Здавалось темним і німим,
Таким, як я тепер, старим.
І бачиться, в селі убогім,
Мені так бачиться, нічого
Не виросло і не згнило,
Таке собі, як і було.
І яр, і поле, і тополі,
І над криницею верба.
Нагнулася, як та журба
Далеко в самотній неволі.
Ставок, гребелька, і вітряк
З-за гаю крилами махає.
І дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою. По горі
Садочок темний, а в садочку
Лежать собі у холодочку,
Мов у Раю, мої старі.
Хрести дубові посхилялись,
Слова дощем позамивались...
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн стирає...
Нехай з святими спочивають
Мої старії... — Чи жива
Ота Оксаночка? — питаю
У брата тихо я. — Яка?
— Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.
Чого ж ти, брате, зажуривсь?
— Я не журюсь. Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й пропала.
Вернулась, правда, через год,
Та що з того. З байстрям вернулась,
Острижена. Було, вночі
Сидить під тином, мов зозуля,
Та кукає, або кричить,
Або тихесенько співає
Та ніби коси розплітає.
А потім знов кудись пішла,
Ніхто не знає, де поділась,
Занапастилась, одуріла.
А що за дівчина була,
Так так що краля! І невбога,
Та талану Господь не дав... —
А може, й дав, та хтось украв,
І одурив святого Бога.

Мы вместе когда-то росли,
Маленькими себе любили.
А матери на нас смотрели
И говорили, что когда-то
Женит их. Не угадали.
Старые зараннее умерли,
А мы малыми разошлись
И уже не сходились никогда.
Меня по воле и неволе
Носило везде. принесло
Под старость чуть и домой.
Веселее когда село
Почему теперь мне, старому,
Казалось темным и немым,
Таким, как я теперь, старым.
И видится, в селе убого,
Мне так видится, ничего
Не выросло и не сгнило,
Такое себе, как и было.
И овраг, и поле, и тополя,
И над колодцем ива.
Нагнулась, как и печаль
Далеко одинокий неволе.
Ставок, Гребельки, и ветряк
Из за рощи крыльями машет.
И дуб зеленый, как казак
Из рощи вышел и гуляет
Под горой. по горе
Садик темный, а в саду
Лежат себе в тени,
Как в Раю, мои старые.
Кресты дубовые склонились,
Слова дождем позамивались ...
И не дождем, и не слова
Сучка Сатурн стирает ...
Пусть со святыми почивают
Мои пары старых ... - Жива
Та Оксаночка? - спрашиваю
У брата тихо я. - Какая?
- Та маленькая, кудрявая,
Что с нами играла прежде.
Чего же ты, брат, загрустил?
- Я не мучаюсь. отправилась
Та Оксаночка в поход
По москалями и пропала.
Вернулась, правда, через год,
И что с того. С младенцем вернулась,
Остриженная. Было, ночью
Сидит под забором, как кукушка,
И кукует, или кричит,
Или тихо поет
Да вроде косы расплетает.
А потом снова ушла,
Никто не знает, где делась,
Занапастилась, одурела.
А что за девушка была,
Да так что красавица! И невбога,
И удачи Господь не дал ... -
А может, и дал, и кто-то украл,
И обманул святого Бога.

Опрос: Верный ли текст песни?
Да Нет