Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки ч.24
На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки ч.24, а также перевод песни и видео или клип.
|
ЕПІЛОГ Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав, Без свити, без хліба, по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв. Давно те минуло, як тими шляхами, Де йшли гайдамаки, малими ногами Ходив я, та плакав, та людей шукав, Щоб добру навчили. Я тепер згадав, Згадав, та й жаль стало, що лихо минуло. Молодеє лихо! Якби ти вернулось, Проміняв би долю, що маю тепер. Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю... Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер. Бувало, в неділю, закривши Мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину, як колись бувало. Як Залізняк, Гонта ляхів покарав. Столітнії очі, як зорі, сіяли, А слово за словом сміялось, лилось: Як ляхи конали, як Сміла горіла. Сусіди од страху, од жалю німіли. І мені, малому, не раз довелось За титаря плакать. І ніхто не бачив, Що мала дитина у куточку плаче. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав. Вибачайте, люде добрі, Що козацьку славу Так навмання розказую, Без книжної справи. Так дід колись розказував, Нехай здоров буде! А я за ним. Не знав старий, Що письменні люде Тії речі прочитають. Вибачай, дідусю — Нехай лають: а я поки До своїх вернуся Та доведу вже до краю, Доведу — спочину, Та хоч крізь сон подивлюся На ту Україну, Де ходили гайдамаки З святими ножами, На ті шляхи, що я міряв Малими ногами. Погуляли гайдамаки, Добре погуляли: Трохи не рік шляхетською Кров’ю наповали Україну та й замовкли — Ножі пощербили. Нема Гонти; нема йому Хреста, ні могили. Буйні вітри розмахали Попіл гайдамаки, І нікому помолитись, Нікому заплакать. Один тілько брат названий Оставсь на всім світі, Та й той — почув, що так страшно Пекельнії діти Його брата замучили, Залізняк заплакав Вперше зроду; сльози не втер, Умер неборака. Нудьга його задавила На чужому полі, В чужу землю положила: Така його доля! Сумно-сумно гайдамаки Залізную силу Поховали; насипали Високу могилу; Заплакали, розійшлися, Відкіля взялися. Один тілько мій Ярема На кий похилився, Стояв довго. «Спочинь, батьку, На чужому полі, Бо на своїм нема місця, Нема місця волі... Спи, козаче, душа щира! Хто-небудь згадає». Пішов степом сіромаха, Сльози утирає. Довго, довго оглядався, Та й не видко стало. Одна чорна серед степу Могила осталась. Посіяли гайдамаки В Україні жито, Та не вони його жали. Що мусим робити? Нема правди, не виросла; Кривда повиває... Розійшлися гайдамаки, Куди який знає: Хто додому, хто в діброву, З ножем у халяві, Жидів кінчать. Така й досі Осталася слава. А тим часом стародавню Січ розруйновали: Хто на Кубань, хто за Дунай, Тілько і остались, Що пороги серед степу. Ревуть-завивають: «Поховали дітей наших, І нас розривають». Ревуть собі й ревітимуть. Їх люде минули; А Україна навіки, Навіки заснула. З того часу в Україні Жито зеленіє: Не чуть плачу, ні гармати, Тілько вітер віє, Нагинає верби в гаї, А тирсу на полі. Все замовкло. Нехай мовчить; Така Божа воля. Тілько часом увечері, Понад Дніпром, гаєм Ідуть старі гайдамаки, Ідучи, співають: «А в нашого Галайди хата на помості. Грай, море! добре, море! Добре буде, Галайда!» |
EPІLOG
Those long passed , yak, small Dytyna ,
Orphan in ryadninі I kolis blukav ,
No sweetie , without hlіba at tіy Ukraїnі ,
De Zalіznyak , Gaunt s svyachenim walk.
Those long passed , yak timey Shlyakhov,
De yshli Haidamaks , malimi feet
I having gone , she cried, that people Shuka ,
Dwellers navchili good . I now zgadav ,
Zgadav , that was a pity th scho famously passed .
Molodeє famously ! Yakbi minute back ,
Promіnyav bi share scho May NOW.
Zgadayu those famously steppe bezkraї Ti ,
I. dad , i dіda old zgadayu ...
Dіdus alkaline gulyaє and dad vzhe moderation.
Buva in nedіlyu , Close Mіneyu ,
By chartsі s susіdom vipivshi tієї ,
Batko dіda ask dwellers that rozkazav
About Kolіїvschinu yak kolis buva .
Yak Zalіznyak , Gaunt lyahіv punish .
Stolіtnії Ochi yak zori , sіyali ,
A word for word smіyalos it rained :
Poles Conan Yak yak Smіla gorіla .
Susіdi one fear, one sting nіmіli .
I. Meni , small , not once had a chance to
For Titarev cry. I. nіhto not bachiv ,
Scho small Dytyna kutochku in mourning .
Spasibі , dіdusyu scho minute zahovav
In the glory golovі stolіtnіy kozachu :
I її Onuki teper rozkazav .
Vibachayte , Luda Dobri ,
Scho Cossack glory
So navmannya rozkazuyu ,
Without knizhnoї right.
So dіd kolis rozkazuvav ,
Let them healthy bude !
And I followed. Not znav StAR
Scho pismennі Luda
Tії rechі prochitayut .
Vibachay , dіdusyu -
Let him bark : and I Pokey
Until svoїh true
That will bring up vzhe edge
Shall - spochinu ,
That dream Hoch krіz podivlyusya
At that Ukraїnu ,
Des went Haidamaks
NW Holy knives
Roads Ahead on Ti , scho I mіryav
Malimi feet.
Walked Haidamaks ,
Dobre walked :
Troch not rіk shlyahetskoyu
Krov'yu spot
Ukraїnu ta th zamovkli -
Nozhі poscherbili .
Nema Gaunt ; dumb yomu
Chrestus , Ni mogili .
Buynі vіtri rozmahali
Popіl Haidamaks ,
I. nіkomu pomolitis ,
Nіkomu cry.
One brother names tіlko
Leave on vsіm svіtі ,
That second one - pochuv scho so scary
Pekelnії dіti
Yogo brother tortured ,
Zalіznyak crying
Vpershe zrodu ; slozi not rubbed ,
Neborak died .
Nudga Yogo crushed
On stranger polі ,
In chuzhu land put :
Such Yogo share !
PRSPs , PRSPs Haidamaks
Zalіznuyu force
Pohovali ; nasipali
TEMPLE grave ;
Wept rozіyshlisya ,
Vіdkіlya took .
One tіlko 're Mine Yarema
On cue pohilivsya ,
Dovga stand . " Spochin , dad ,
On stranger polі ,
Bo svoїm mіstsya dumb ,
Nema mіstsya Volya ...
Sleep, kozache soul schira !
Hto nebud zgadaє . "
Pіshov stepom sіromaha ,
Slozi utiraє .
Dovga Dovga oglyadavsya ,
That was th vidko not .
One Ciorna sered steppe
Remained grave .
Posіyali Haidamaks
In Ukraїnі corn ,
She did not stink Yogo tight.
Scho Musim ROBIT ?
Much truth , not virosla ;
Injustice povivaє ...
Rozіyshlisya Haidamaks ,
Cudi yaky znaє :
Hto Dodoma, hto in dіbrovu ,
W knife in halyavі ,
Zhidіv kіnchat . Such th dosі
Remains glory .
And ancient tim hour
Sich rozruynovali :
Hto the Kuban , hto the Danube ,
Tіlko i stayed
Scho thresholds sered steppe .
Roar - zavivayut :
" Pohovali dіtey our ,
I. rozrivayut us . "
Sobі roar th revіtimut .
Їh Luda had passed ;
A navіki Ukraine ,
Navіki asleep .
NW hour in addition Ukraїnі
Corn zelenіє :
Not just crying, Ni Garmata ,
Tіlko Viter vіє ,
Naginaє Verbier gaї ,
And Tirso on polі .
All zamovklo . Nekhay movchit ;
Such Almighty will.
Tіlko uvecherі hour ,
Hope Dnіprom , gaєm
Іdut starі Haidamaks ,
Іduchi , spіvayut :
" And nashogo Galaida hut on pomostі .
Gry , the sea! the good , the sea!
Dobre bude , Galaida ! "