Текст песни Тартак і Катя Chilly - Понад хмарами
На этой странице находится текст песни Тартак і Катя Chilly - Понад хмарами, а также перевод песни и видео или клип.
|
Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. Ти знаєш, як я за тобою сумую. Я не знаходжу собі місця – Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую Вулицями міста. Самотнього, як я, самотнього, як ти. Міста, що поєднало мене з тобою, Міста, що розлучило тебе зі мною. Я хотів би запитати – навіщо? Та замість відповіді тільки вітер свище… Десь там – у безлюдних провулках, Де лиш бродячі пси блукають, Шукаючи притулку, Шукаючи поживи. В них в очах давно нічого не жевріє, У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія. Їх нічого вже не гріє… Однак я знаю – на цих порожніх вулицях нічого не шукаю – Просто втікаю сам від себе. В своїй уяві знову йду до тебе, Тому що хочу поєднати дві розірвані частини Одного цілого – Ніжного та сильного, чорного та білого. Можливо, я смішний, Можливо, я занадто романтичний, Такий однаково знайомий та однаково незвичний. Все просто – у моїй душі горить багаття! Але я хочу помовчати… Тепер ти маєш щось казати, Катя! Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. А незабаром вийде сонце – я йому зрадію! Тому що кожний новий день дає мені нову надію На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш… Та поки що не можу зрозуміти я – куди ж?… Куди мені себе подіти доти, Коли відчую на устах своїх солодкий дотик? Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні? Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні? Коли мене в свої обійми забереш ти – Мене всього, без залишку, без решти? Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі, Своє тепло розлити у твоєму тілі?… А час іде… І скільки кроків ще мені зробити треба, Щоб ніч минула, зникла самота І я таки дійшов до тебе? Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще! Можливо, трошки легше… Можливо, значно важче… Ти потерпи… Я потерплю – Недовго вже чекати! Але я знову замовкаю… Тепер ти, Катя, маєш щось казати! Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. |
Over the clouds dawn pairs scattered , scattered .
Over dews of willow vines kolyhayutsya , kolyhayutsya .
Moon light - the light pours diamonds, diamonds.
Wind blown guys sigh for girls by girls.
You know how I grieve for you .
I do not find a place -
Runs out of the house all night travel
The streets of the city.
Lonely as I am lonely as you.
Cities that united me with you
Cities that separated you from me.
I would like to ask - why?
But instead of answering only the wind whistling ...
Somewhere out there - in the deserted streets,
Where only stray dogs roam ,
Seeking asylum
When looking for food.
In their eyes nothing lingers long ,
They have no hope, it is a colorless despair .
They do not warm ...
However, I know - these empty streets looking for nothing -
Just running away from himself .
In his mind going back to you
So I wanted to combine the two broken parts
One whole -
Gentle and strong , black and white.
I may be ridiculous,
Maybe I am too romantic,
This is equally familiar and equally strange .
It's simple - in my heart the fire is burning !
But I want to keep silent ...
Now you have something to say, Kate !
Over the clouds dawn pairs scattered , scattered .
Over dews of willow vines kolyhayutsya , kolyhayutsya .
Moon light - the light pours diamonds, diamonds.
Wind blown guys sigh for girls by girls.
Soon the sun will come out - I should be happy !
As each new day gives me new hope
In fact, you'd come , come, arrived ...
And yet I can not understand - where to ? ...
Where can I do with myself before,
When you feel in your mouth sweet touch?
When vtoplyusya in the radiance of dark Karo depth?
When will that be? Tomorrow ? Or maybe today?
When I was in his arms to take away -
My everything, without reserve, without rest ?
When you let zapirnuty in black waves
His heat pour in your body? ...
But time is running out ... And how many steps still need me to do ,
To night is far spent, faded privacy
I still come to you?
Guess that there is no me until you are no better !
Maybe a little bit easier ...
Perhaps much harder ...
You have patience ... I put up -
Not long wait already !
But again, I stop speaking ...
Now you , Kate, you have something to say !
Over the clouds dawn pairs scattered , scattered .
Over dews of willow vines kolyhayutsya , kolyhayutsya .
Moon light - the light pours diamonds, diamonds.
Wind blown guys sigh for girls by girls.