Текст песни matevoshchuk - скільки тобі інертності
На этой странице находится текст песни matevoshchuk - скільки тобі інертності, а также перевод песни и видео или клип.
|
Скільки тобі інертності, скільки причалів ще передати в оренду чи просто віддати — крутяться оловом в голові числа і дати, час як прибув і на скільки відчалив, скільки ще буде гноїтися болю й печалей, скільки ще будуть чорнитися втрати? Котиться з горба розтрощений віз, котиться торбою слів і пробачень, може, колись зрозумієш, побачиш, як із очей випливатиме віск. Вітер зриває розвішані простирадла, вітер розтріпує порвані наші вітрила, все не збережене й що захистила, все, на що ти спроможна і для чого варта — все розгрібала обвуглена темна варта, ти ж просто мовчки на це дивилась. Падають стіни, ламаються здавлені крокви, що підпирали невдячно дахи і фронтони — ми мов не ми — розбиваються, ніби фантоми, наші невпевнені кроки. Пагубна тінь проривається збоку леза, мовчки торкається рукояті похибкою всіх святих і проклятих, всіх потойбічних і світозалежних — я мов неспокій, тривога й аскеза, защем і зашморг навік співставляти. З цим листопадом я Каїн чи Кай — ось тобі серце застуджене і багрове, повне жаги і любові, болю і розчарувань — хочеш бери його, лиш не звикай. 2015 із книжки "Люди погоди" © matevoshchuk Смотрите также: |
Сколько тебе инертности, сколько причалов
еще передать в аренду или просто отдать -
крутятся оловом в голове числа и даты,
время как прибыл и на сколько отчалил,
сколько еще будет гноиться боли и печалей,
сколько еще будут чорнитися потери?
Катится с горы разбитый виз,
катится сумкой слов и извинений,
может, когда поймешь, увидишь,
как с глаз вытекать воск.
Ветер срывает развешаны простыни,
ветер розтрипуе порваны наши паруса,
все не сохранено и что защитила,
все, на что ты способна и для чего стоит -
все разгребала обугленная темная стоит,
ты просто молча на это смотрела.
Падают стены, ломаются сдавлены стропила,
что подпирали неблагодарно крыши и фронтоны -
мы как не мы - разбиваются, что фантомы,
наши неуверенные шаги.
Пагубная тень прорывается со стороны лезвия,
молча касается рукояти
погрешностью всех святых и проклятых,
всех потусторонних и свитозалежних -
я как беспокойство, тревога и аскеза,
защемит и петлю навек сопоставлять.
С этим ноябрем я Каин или Кай -
вот тебе сердце простужено и багровое,
полное страсти и любви,
боли и разочарований -
хочешь бери его, только не привыкай.
2015
из книги "Люди погоды"
© matevoshchuk