Текст песни Гетьман - Рубаї
На этой странице находится текст песни Гетьман - Рубаї, а также перевод песни и видео или клип.
|
Музика – Гетьман Слова – Омар Хаям (1048 – 1131гг) Переклад – Василь Мисик (1995г) Ні, не гнітять мене престрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: Того, що суджене боятися не треба; Боюсь неправедно прожити на землі. Коли у небуття і ймення наше кане, Не згасне сонечко у небі полум’яне. Нас не було, та світ не був від того гірший: Він не погіршае й тоді, як нас не стане. Навіщо хмуріться і день у день журиться? На цім шляху тобі не трапиться криниця. Не в наших бо руках всі наші справи. Скоритися загодя – так мудрому годиться. Боюсь, що більше ми не вернемось додому, Ні з ким не стрінемось у обширі земному. Цю мить що ти прожив вважай своїм трофеем! Бо що нас потім жде не дано знать нікому. Всі таемниці пильно зберігай, Щоб не дізнався нелюд і шахрай. І зваж: як з іншими ти поведешся, Того від інших і собі чекай. Хоч я не шліфував покірності перлину І тягаря гріхів з плечей своїх не скину, Все ж не пускаюся надії, Бо тільки істину я визнаю єдину. Якби творцем я був, я б ці коловоротні Мінливі небеса у світові безодні Повергнув без жалю й такі створив, щоб завжди Могли сповнятися бажання благородні. Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таемниці проникаю. Я думаю вже сімдесять два роки – І бачу що нічого я не знаю. Я б краще вороном копався у ріллі, Ніж у негідника живився при столі. Сухим окрайчиком задовольнятись краще, Ніж губи мазати в чужому киселі. Смотрите также: |
Музыка - Гетман
Слова - Омар Хаям (1048 - 1131гг)
Перевод - Василий Мысык (1995г)
Нет, не угнетают меня престрахы и сожаления,
Что умереть должен я, что сроки у нас малы:
Того, что суждено бояться не надо;
Боюсь неправедно прожить на земле.
Когда в небытие и имя наше канет,
Не угаснет солнышко в небе огненное.
Нас не было, и мир не был от того хуже:
Он не ухудшится и тогда, когда нас не станет.
Зачем хмуриться и изо дня в день сокрушается?
На этом пути тебе не случится колодец.
Не в наших потому руках все наши дела.
Покориться загодя - так мудрому годится.
Боюсь, что больше мы не вернемся домой,
Ни с кем не встретимся в просторе земном.
Этот момент что ты прожил считай своим трофеем!
Потому что нас потом ждет не дано знать никому.
Все тайны пристально храни
Чтобы не узнал изверг и мошенник.
И взвесь: как с другими ты поведешься,
Того от других и себе жди.
Хотя я не шлифовал покорности жемчужину
И бремени грехов с плеч своих не сбросишь,
Все же не пускаюсь надежды,
Потому что только истину я признаю единую.
Если бы создателем я был, я бы эти коловратные
Меняющиеся небеса в мировые бездны
Поверг без сожаления и такие создал, чтобы всегда
Могли сповнятися желание благородные.
Я только и знаю, что знания ищу,
В глубокие тайны проникаю.
Я думаю уже семьдесят два года -
И вижу ничего я не знаю.
Я бы лучше вороном копался в пашни,
Чем в негодяя питался за столом.
Сухим горбушку довольствоваться лучше,
Чем губы мазать в чужом кисели.