Текст песни Вікторія Дикобраз - Теплообмін
На этой странице находится текст песни Вікторія Дикобраз - Теплообмін, а также перевод песни и видео или клип.
|
Влітку, коли футболки стають одноразовими, а ріки від злив такими, що можна втопитися, приходить той час ховатися в протигази, щоб бачити сни між дев'ятою і двадцять першою. Місто, твоя колискова кімната смутку, настовбурчує вуса й міцні хребтові пластини. І пірнати доводиться босо у жовті трави або у асфальт, що кольору пластиліну. Ти виходиш до нього з вікна, і отак щоночі сидиш на даху обгорілим двоногим голубом. Заводиш розмови про ваші спільні історії, і чомусь так нестерпно від тих невагомих споминів. Хоч місто твоє молоде – лиш сім сотень років – його вулиці, мов партизани, мовчать про бачене. Хто тут лишився й склав перед Шляхом долоні, той нестиме цю службу і далі, уже на цвинтарі. І в передчутті, що колись тебе вирве з корінням, щоночі співаєш для нього улюблені вірші. Що повернешся на зиму в панельні будинки віддавати заслужену плату: тепло і вірність. #Семантика_ |
Летом, когда футболки становятся одноразовыми,
а реки от ливней такими, что можно утонуть,
приходит то время скрываться в противогазы,
чтобы видеть сны между девятой и двадцать первым.
Город, твоя колыбельная комната грусти,
топорщит усы и крепкие позвоночные пластины.
И нырять приходится Босо в желтые травы
или в асфальт, что цвета пластилина.
Ты выходишь к нему из окна, и так каждую ночь
сидишь на крыше обгоревшим двуногим голубем.
Заводишь разговоры о ваших совместных истории,
и почему так невыносимо от тех невесомых воспоминаний.
Хотя город твое молодое - лишь семьсот лет -
его улицы, как партизаны, молчат о виденном.
Кто здесь остался и составил перед Путем ладони,
то нести эту службу и дальше, уже на кладбище.
И в предвкушении, что когда тебя вырвет с корнем,
каждую ночь поешь для него любимые стихи.
Что вернешься на зиму в панельные дома
отдавать заслуженную плату: тепло и верность.
# Семантика_