Текст песни Бульдог за уч. Cuatro та Юлії Романець - Віддам листам
На этой странице находится текст песни Бульдог за уч. Cuatro та Юлії Романець - Віддам листам, а также перевод песни и видео или клип.
|
Господь наївно дарує мені небеса. Та я настирно відштовхував їх назад. Віддам листам, Сценарій зіграних вистав. Але не стану тим, ким я не став. Часом здається,що не потрібні навіть часу Годинника нема,я обміняв його на гасло Блазень збирає пазли - гадає ліки Мої повіки зайві тож вирви й викинь Дитина-викидень у середовищі ключів Слухала музику коли ішли дощі вночі Накрило з головою наче ковдрою сирою На килим двоє з ніг - це тільки моє поле бою Для когось досить,для когось досита у піст Я мухлював завжди...На мене скоса палить біс В очах по кісляку і дихаю в одну ніздрю Із досвіта вже схарений,по тихому звалю... Забравши із собою навіть вигляд з вікон Не втрачене шукатиму не змирившись з віком Перекладачи гармидер вдруге по архіву Тиняючись серед багатоповерхівок поет нікчемний нечемний хотів любові а ти тримала його серце в себе на долоні стискала пальці поки за тебе я молився останній подих невже для тебе я родився та я не красень не кращий з усіх людей мене не красить це тепло що іде з грудей фізично слабий морально стомлений каліка і крім вірша не подарую тобі навіть квітку закрита клітка сталевий і самотній ящик я тут живу давно не гріючи мріями щастя ти мене знаєш таким яким ніхто не знає комусь потрібні тисячі а у мене одна є я крім любові тобі дати нічого не зможу я знаю з 10 за мене кращим буде кожен та я тебе люблю і складно в це повірити Я вірю в свої сили поки віриш в мене ти Світанок наступав а я тікав від нього з криком. Ховав себе, каліку, своє тіло поміж вікон. Дитину у квартирі гріла тільки магнітола. Навіть зима казала, що до мене охолола. Навколо молитовно, задавало людям тону. Життя гасилося подібно басу, баритону. У літню пору батько парками мене водив. Тепер шукаю прихисту я сам у відліку годин. Тримав мене за руку і казав, що любить дуже. Я не соромився цього мені було байдуже. Що кажуть люди, я вибрався із цього бруду. В погоні за життям,на вдачу битиму посуду. Де сльози в постіль, приносила опівніч лілія. Де стони постів, і не поможе людям навіть Біблія. Я був посеред них, та знаю вже куди іти. Я вірю в свої сили поки віриш в мене ти. |
Господь наивно дарит мне небеса.
И я настойчиво отталкивал их назад.
Отдам листам, Сценарий сыгранных спектаклей.
Но не стану тем, кем я не стал.
Порой кажется, что не нужны даже времени
Часов нету, я обменял его на лозунг
Шут собирает Головоломки - полагает лекарства
Мои веки лишние поэтому воронки и выбрось
Ребенок-выкидыш в среде ключей
Слушала музыку когда шли дожди ночью
Накрыло с головой как одеялом сырой
На ковер двое из ног - это только мое поле боя
Для кого-то достаточно, для кого-то досыта в пост
Я мухлював всегда ... На меня косо курит бис
В глазах по Кисляк и дышу в одну ноздрю
С рассвета уже схарений, по тихому свалю ...
Забрав с собой даже вид из окон
Не утрачено искать НЕ смирившись с возрастом
Переводчики шум вдруг по архиву
Слоняясь среди многоэтажек
поэт никчемный невежливый хотел любви
а ты держала его сердце у себя на ладони
сжимала пальцы пока тебя я молился
последний вздох неужели для тебя родился
и я не красавец не лучше из всех людей
меня не красит это тепло уходящего из груди
физически слабый морально устал калека
и кроме стихотворения не подарю тебе даже цветок
закрытая клетка стальной и одинокий ящик
я здесь живу давно не грея мечтами счастья
ты меня знаешь таким которым никто не знает
кому нужны тысячи а у меня одна есть
я кроме любви тебе дать ничего не смогу
я знаю с 10 меня лучшим будет каждый
и я тебя люблю и сложно в это поверить
Я верю в свои силы пока веришь в меня ты
Рассвет наступал а я убегал от него с криком.
Прятал себя, калеку, свое тело между окон.
Ребенка в квартире грела только магнитола.
Даже зима говорила, что ко мне остыла.
Вокруг молитвенно, задавало людям тона.
Жизнь тушилось подобно баса, баритона.
В летнее время отец парками меня водил.
Теперь ищу приютит я сам в отсчета часов.
Держал меня за руку и говорил, что любит очень.
Я не стеснялся этого мне было все равно.
Что говорят люди, я выбрался из этой грязи.
В погоне за жизнью, на удачу бить посуду.
Где слезы в постель, приносила полночь лилия.
Где стоны постов, и не поможет людям даже Библия.
Я был среди них, и знаю уже куда идти.
Я верю в свои силы пока веришь в меня ты.