Текст песни Роман Миронов - За лаштунками часу і відстаней
На этой странице находится текст песни Роман Миронов - За лаштунками часу і відстаней, а также перевод песни и видео или клип.
|
Щастя – ознака підшкірного смутку лише. Сиджу на подвір’ях, слухаю душу через навушники. Задумливо-тихо, незрушено Вимріюю сукню, що на тобі. Так це чи ні – У цій надміру осінній стрільбі Єдність – єдина мішень, І важливі лише твої руки. І тонни розлуки, висипані на рану Роблять лише сильнішим, бо знаю Що ти моя вічність (І чую, як дощ з-під ребра періщить). І все, що до нас видихали: Напоями із бокалів, Словами, що не співпали, Тумбочками, що зламались, Ми видихнемо так само (Хоч спогадів завжди мало). На фоні життя нерівностей Ці прерії – майже час, Що сипле з артерій світло, Виносить на ношах вітер І в бажанні себе подіти Створює кращих нас. Смотрите также: |
Счастье - признак подкожного грусти только.
Сижу во дворах, слушаю душу через наушники.
Задумчиво-тихо, незрушено
Вимриюю платье, на тебе.
Так это или нет -
В этой излишне осенний стрельбе
Единство - единственная мишень,
И важны лишь твои руки.
И тонны разлуки, высыпанные на рану
Делают только сильнее, потому что знаю
Что ты моя вечность
(И слышу, как дождь из-под ребра хлещет).
И все, что к нам выдыхали:
Напитками с бокалов,
Словам, не совпали,
Тумбочками, что сломались,
Мы выдохнем так же
(Хотя воспоминаний всегда мало).
На фоне жизни неровностей
Эти прерии - почти время,
Что сыплет из артерий свет,
Выносит на носилках ветер
И в желании себя деть
Создает лучших нас.